ЕКСКЛЮЗИВ: українські законодавці підтримують масштабний новий альянс зі США, заявляючи, що уроки поля бою можуть урятувати життя американців
Кияни Михайло Соколов і Юрій Павленко відкрито виступають за поглиблення партнерства з Вашингтоном, пропонуючи військові технології, інвестиції та спільні інтереси як основу UAUA.
Автоматичний переклад; оригінал англійською є офіційною версією.

Деякі українські законодавці підтримують всеосяжний альянс зі Сполученими Штатами, який об’єднав би країни через військову співпрацю, американські інвестиції та доступ до українських ресурсів, — аргументуючи це тим, що засвоєні на полі бою уроки боротьби з Росією можуть допомогти врятувати життя американців.
Народний депутат України Михайло Соколов підтримав запропонований Остаточний американсько-український альянс, або UAUA, в інтерв’ю The Correspondent, заявивши, що ця ідея викликає інтерес серед законодавців, розчарованих тривалим очікуванням країною членства в НАТО та Європейському Союзі.
«Я спілкуюся в кулуарах із представниками різних партій — і провладної, і опозиції — і бачу, що це викликає дуже великий інтерес», — сказав він.
Інший представник Верховної Ради Юрій Павленко також підтримав цю ідею в окремому інтерв’ю, заявивши, що Київ має активніше працювати над створенням партнерства, яке, за його словами, збереже суверенітет України, водночас зблизивши країни у військовому та економічному плані.
Для Павленка — який розповів, що воював пліч-о-пліч з американськими добровольцями у нинішній війні, — ці відносини мають глибоко особистий характер.
«Для мене це стратегічне партнерство тут, у серці», — сказав він, згадуючи буквально «кров, яка була на моїх руках, — кров громадян Америки, які захищали мою сім’ю, мій дім і мою країну».
«Це дуже різкий поворот, — сказав Соколов. — Це справді сміливо, але я впевнений, що багато політиків можуть піти цим шляхом».
Їхня підтримка пролунала після заклику українського командира Дениса Ярославського до масштабного партнерства зі США, яке включало б спільну військову академію, широкий доступ американських компаній до української економіки і, зрештою, об’єднані збройні сили.
Ярославський заявив, що українські політики висловлювали підтримку приватно, але боялися публічно виступати за зміну зовнішньої політики Києва.
Однак Соколов і Павленко тепер відкрито підтримують цю концепцію, причому Соколов закликав звернутися до президента Трампа і Конгресу.
Вузьке вікно можливостей із Трампом
Ярославський попередив, що Київ має вузьке вікно можливостей, щоб зацікавити Трампа цією пропозицією, перш ніж внутрішньополітичні баталії поглинуть більшу частину його уваги.
«Насправді після проміжних виборів у нас є максимум півтора місяця, — сказав він. — Це ми затягуємо час».
Цей дедлайн відображає оцінку Ярославським політичних пріоритетів Трампа.
Ярославський заявив, що пропозицію представили Давиду Арахамії, голові парламентської фракції партії Зеленського, у січні 2025 року, і що президентський радник Андрій Єрмак знав про неї.
«Вони знають, що підтримують це у приватних розмовах, і всі бояться оголосити про це», — сказав він.
Арахамія — який нещодавно відвідав Білий дім, щоб вручити Меланії Трамп орден княгині Ольги України за її зусилля у рамках Олешківської гуманітарної місії, — не відповів на прохання прокоментувати ситуацію.
Публічна підтримка Соколова і Павленка тепер дає цій ідеї конкретних прихильників у парламенті.
«Україна сама має простягнути руку партнерства Сполученим Штатам», — сказав Соколов.
Наразі пропозиція залишається теоретичною політичною ініціативою, але Соколов заявив, що розмови з іншими політиками набирають обертів.

Уроки з поля бою для Америки
Аргументація Соколова ґрунтувалася на тому, що Україна може привнести в партнерство після років боротьби з Росією, — зокрема досвід використання дронів, оборонну промисловість, яка адаптується під вогнем, і ресурси, необхідні американським виробникам.
Він запропонував створити спільну академію ведення дронової війни, а також започаткувати обміни у сфері навчання й технологій, аргументуючи це тим, що бойовий досвід України був би надзвичайно цінним для американських військових.
«Це може бути академія безпілотних систем, спільна підготовка та спільне використання найсучасніших технологій», — сказав він.
Ярославський уявляв ширшу академію, яка поєднувала б українські знання, здобуті на полі бою, з американськими технологіями та випускала б офіцерів, звичних із самого початку кар’єри служити пліч-о-пліч.
«Уявіть, що через п’ять років перші українсько-американські курсанти, офіцери, які пройшли загальну академію, закінчать навчання», — сказав він.
«Це майбутні генерали, які розумітимуть, що вони друзі з ранньої юності».
Павленко стверджував, що аргументи на користь співпраці стосуються також захисту американських військовослужбовців і цивільних від зброї, з якою Україна стикається щодня.
«Сьогодні ми маємо те, що може врятувати життя американського громадянина, американського солдата», — сказав він.
Він описав поле бою, де дрони, роботи та засоби протидії змінюються настільки швидко, що військовослужбовці мусять постійно переосмислювати способи ведення операцій, захисту інфраструктури та розробки озброєнь.
«Щоб вижити, ми маємо швидко думати. Ми маємо швидко діяти», — сказав він.
Наприклад, Павленко заявив, що поширення безпілотних систем робить підземну інфраструктуру та системи протидії дронам дедалі важливішими як для військових операцій, так і для захисту цивільного населення.
«Якщо не в Україні сьогодні, то де ще шукати засоби протидії дроновим системам і роботам?» — сказав він.
Він визнав, що обмін знаннями та досвідом уже відбувається, але стверджував, що Україна має наполегливіше розширювати його.
«На мою думку, він недостатньо інтенсивний, і саме з українського боку він недостатньо інтенсивний», — сказав він.

За межами угоди про корисні копалини
Для Соколова, який до приходу в політику працював інженером-ракетником, співпраця з американцями має практичний прецедент. Він нагадав про участь свого колишнього місця роботи в Sea Launch — міжнародному комерційному ракетному проєкті, до якого входила американська компанія Boeing.
На його думку, авіаційна, суднобудівна та ракетна галузі України дають Вашингтону підстави прагнути тісніших відносин. Війна зробила український оборонний досвід ще ціннішим.
«Ми стали ще цікавішими для Сполучених Штатів як потенційні партнери», — сказав він.
Соколов також вказав на критично важливі корисні копалини як на спосіб, у який Україна може допомогти Вашингтону зменшити залежність від Китаю щодо матеріалів, які використовують в електроніці, військовій авіації та космічних технологіях.
Дві країни вже мають рамкову угоду для такого виду інвестицій. Їхня угода від квітня 2025 року заснувала Фонд реконструкційних інвестицій США та України, який у жовтні 2026 року схвалив додаткові інвестиції в енергетику та критично важливі корисні копалини, повідомило Міністерство фінансів США.
Соколов хоче, щоб ці економічні зв’язки стали частиною ширших стратегічних відносин, а інвестиції та присутність американських військових допомогли стримати черговий напад Росії.
«Якщо буде асоціація зі Сполученими Штатами, для Росії це буде інший гравець», — сказав він. «Це буде інша карта світу».
«Це більше не буде країна, яку вона хоче захопити, — це буде партнер Сполучених Штатів».
Він навів Південну Корею та Ізраїль як приклади країн, яким тісні відносини з Вашингтоном допомогли розвиватися в небезпечних регіонах, подібних до українського.
Він також вказав на Угоди про вільну асоціацію, які пов’язують США з трьома суверенними тихоокеанськими державами, як на модель, яку варто розглянути.
Ці чинні угоди передбачають фінансову допомогу та покладають на Вашингтон оборонні зобов’язання. Однак експерти застерігають, що умови будь-якої угоди з Україною доведеться узгоджувати.

Суверенітет і єдина армія
Павленко наголосив, що формулу альянсу досі обговорюють. За його словами, його мета — «збереження саме суверенітету, незалежності України» у поєднанні з «максимальним рівнем співпраці на всіх економічних рівнях і за всіма напрямами».
Ярославський прямо виступив за єдину армію. Павленко наголосив на суверенітеті й залишив структуру збройних сил відкритою для обговорення, тоді як Соколов запропонував спільну підготовку та припустив можливість добровільного вступу українців до армії США. Їхні інтерв’ю засвідчують підтримку тіснішого альянсу, хоча його військові та політичні умови досі не визначені.
За словами командувача Збройних сил України, для цього знадобиться постійна робота чиновників, фахівців і ділових партнерів. Він закликав українських та американських колег щодня спільно працювати над питаннями ресурсів, енергетики, земель і військових технологій — а делегаціям їздити між країнами для розробки проєктів.
«Обом сторонам бракує достатньої політичної волі», — сказав він, зазначивши, що політичний шум може витісняти цю роботу.
Соколов визнав, що Україна й надалі прагне членства в НАТО — мети, закріпленої в її Конституції, — але висловив мало впевненості, що альянс прийме його країну.
«Ми дуже хотіли б вступити до НАТО, — сказав він. — Але до війни НАТО не підтримувало нашого бажання вступити, а після війни тим більше навряд чи підтримає».
Соколов заявив, що пряма угода з Вашингтоном могла б запропонувати чіткіший шлях уперед, і спрогнозував, що вона сподобається як республіканцям, так і демократам, особливо на тлі переходу Конгресу під контроль демократів у січні.
«Приклад Ізраїлю показує нам, що країна потребує двопартійної підтримки, — сказав він. — Ми маємо зробити це насамперед для президента Трампа, а також для Конгресу».

Винесення пропозиції на розгляд виборців
Усередині країни Соколов припустив, що українці могли б надати пропозиції суспільний мандат через референдум.
«Влада насамперед належить народу, — сказав Соколов. — Народ може вирішити це питання на плебісциті, на референдумі».
Для цього доведеться усунути істотну юридичну перешкоду: стаття 19 закону України «Про правовий режим воєнного стану» забороняє проведення загальнонаціональних і місцевих референдумів, а також президентських, парламентських і місцевих виборів під час дії воєнного стану.
Втім, Соколов заявив, що Україна має знайти спосіб провести вибори під час війни, вказавши на вибори у США під час Громадянської війни, коли сучасних технологій ще не існувало, та припустивши, що голосування могло б тривати кілька днів, а поштові й онлайн-бюлетені допомогли б військовослужбовцям узяти участь.
Він не пояснив, як цей процес подолав би юридичну заборону.
Наразі обидва законодавці хочуть, щоб керівництво України рішучіше обстоювало партнерство.
Павленко сказав, що він та його колеги починають просувати цю концепцію в Україні, а також серед американських політиків і громадян.
«Наші народи мудріші за наших політиків», — сказав він.
Нагальна вимога Соколова полягає в тому, щоб керівництво України розглянуло пропозицію та представило її Вашингтону.
«Лише щось потужне — щось відмінне від того, що відбувається зараз, — зможе змінити всю карту», — сказав він.
«Час настав».
Репортажі коштом читачів. Підпишіться, щоб депеші виходили й далі.
Стати підписником Або приєднайтеся до безкоштовної розсилки →