Поза межами Імрана Хана: безпекова криза в Пакистані, яку американці не помічають

Американці чимало чують від інфлюенсерів і лобістів про ув’язнення Імрана Хана. Значно менше вони чують про бойовиків, які атакують Пакистан з території Афганістану, — і про дедалі гостріше протистояння Пакистану з сусіднім Талібаном.

Саме ця безпекова криза стоїть за офіційно заявленим рішенням Ісламабада взяти під контроль Хайбер-Пахтунхву, або ХП, північно-західну провінцію, що межує з Афганістаном і є останньою провінцією, якою керує партія Хана «Пакистанський рух за справедливість», або PTI.

У неділю Пакистан запровадив губернаторське правління, призупинивши роботу провінційного уряду й передавши владу призначеному губернатору.

Федеральний уряд заявляє, що адміністрація PTI не змогла співпрацювати в боротьбі з тероризмом. Міністр інформації Аттаулла Тарар звинуватив її в роботі «пліч-о-пліч» із пакистанським Талібаном.

PTI заперечує ці звинувачення й називає захоплення влади політичними репресіями. Її тимчасовий голова Ґохар Алі Хан заявляє, що усунення обраних лідерів не розв’яже проблем провінції.

Захоплення влади також відбулося на тлі підготовки прихильників Хана до маршу на Ісламабад із вимогою його звільнення. Головного міністра Сохаїла Афріді та кількох членів кабінету затримали, повідомив Reuters федеральний міністр.

Ці події заслуговують на висвітлення. Але цілковита зосередженість на Хані не дає змоги побачити безпекову загрозу, що постала перед Пакистаном, — і зрозуміти, чому американців це має турбувати.

Як я вже кілька тижнів наголошую, напруженість у відносинах Пакистану з афганським Талібаном зростає через використання бойовиками афганської території для нападів на Пакистан.

У цьому задіяні дві окремі групи. Афганський Талібан править Афганістаном. Пакистанський Талібан, відомий як «Техрік-е-Талібан Пакистан», або TTP, воює проти уряду Пакистану. Вони мають давні зв’язки й разом воювали проти сил під проводом США.

Ісламабад хоче, щоб Кабул припинив дозволяти бойовикам використовувати Афганістан як базу. Афганський Талібан заперечує, що переховує їх, і заявляє, що Пакистан має сам розв’язати проблему бойовиків.

Пакистан дедалі частіше відповідає силою.

У вересні пакистанські посадовці заявили, що збили вісім безпілотників, які проникли з Афганістану поблизу Торкхама й Кохата. Ісламабад звинуватив афганський Талібан і наступного дня оголосив про удари по 10 об’єктах, які назвав військовими цілями, пов’язаними з атаками безпілотників.

Представники Талібану заперечили запуск безпілотників і заявили, що внаслідок ударів Пакистану загинули четверо цивільних.

Ці твердження потребують перевірки. Але побоювання щодо підтримки Талібаном бойовиків ґрунтуються не лише на словах Ісламабада.

Згідно з виданням Dawn, у звіті моніторингової групи ООН за період із грудня 2025 року до червня 2026 року йдеться, що підтримка афганським Талібаном TTP сприяла почастішанню та смертоносності атак у Пакистані.

У звіті також зазначено деякі спроби стримати угруповання, зокрема переміщення близько 2 000 бійців та їхніх родин далі від кордону й попередження його лідерів про необхідність припинити напади на Пакистан. Але переміщення бійців не ліквідує їхніх мереж.

Тут важливу роль відіграє і діяльність Хана.

Після повернення афганського Талібану до влади у 2021 році його уряд вів переговори з TTP і запропонував амністію бойовикам, які складуть зброю. Афганський Талібан виступав посередником у переговорах, але початкове перемир’я розпалося в грудні того року, після чого атаки поновилися, повідомляє Центр боротьби з тероризмом Військової академії США у Вест-Пойнті.

Переговори тривали й після того, як Хан залишив посаду. Ця історія виходить за межі однієї партії.

Щоразу, коли я розповідаю про боротьбу Пакистану з Талібаном, хтось нагадує мені, що Пакистан підтримував цей рух під час американської війни в Афганістані. Або що американські сили знайшли Осаму бен Ладена в Абботтабаді у 2011 році.

Ця історія реальна. Пакистанські спецслужби допомагали афганському Талібану грошима, навчанням і зброєю, як задокументувала Рада з міжнародних відносин.

Але хіба це не робить те, що відбувається зараз, ще цікавішим?

Пакистан допоміг Талібану прийти до влади. Тепер він вимагає, щоб уряд Талібану припинив напади бойовиків на його територію, — і завдає ударів, коли, за його словами, Кабул не вживає заходів.

Ця зміна заслуговує на увагу.

Я не стаю на чийсь бік у політичній боротьбі Пакистану. Не думаю, що як іноземець маю на це право.

Я лише кажу, що американці, які виступали проти правління Талібану, мають підстави цікавитися зусиллями з припинення використання бойовиками Афганістану як бази.

Ми можемо підтримувати дії проти цих угруповань, водночас ставлячи під сумнів кількість жертв серед цивільних, військову тактику та те, чи зробить захоплення влади Ісламабадом людей безпечнішими.

Америка залишила Афганістан. Загрози не зникли після відходу наших військ.

Для пакистанців, які живуть уздовж кордону, йдеться про захист своїх громад і недопущення ширшого конфлікту. Для американців — про мережі бойовиків у регіоні, де ми два десятиліття вели боротьбу.

Підтримуєте ви Імрана Хана чи виступаєте проти нього — це не дає відповіді на ці запитання.

Після завершення роботи тут, у Києві, я сподіваюся більше розповісти з Пакистану — почути людей, які переживають насильство, і розповісти історії, що стоять за політичними суперечками, які заповнюють наші екрани.

Тепло, з яким мене зустріли пакистанські читачі, було надзвичайним. Я вдячний і з нетерпінням чекаю на поїздку туди, можливість слухати й привезти ці історії додому.